Липень 2014 року. Маріуполь

«Особливу насолоду давали поїздки по місту. Якщо це був мікроавтобус, наш «Вальгалла-експресс», ми відчиняли бічні двері, я сідав із кулеметом спиною до водія, ногою підпирав двері, клав кулемет собі на коліна. Так наш «Віто» нагадував сухопутний вертоліт, який під хорошу музику нісся на великій швидкості містом. У навушниках «Gimme Shelter» «Ролінгів». Враження – справжній тобі В’єтнам. Щоб їхати на стрільбище, нас пакували в тентований «КАМАЗ». «Іва», «Хан» та інші побратими полюбляли сідати останніми, щоб визирати з тенту та своїм виглядом лякати перехожих. Мені також завжди було цікаво вдивлятися у здивовані обличчя пасажирів маршруток, які ми обганяли».